Обладнання. Записи для музичного супроводу заняття, символи України (державний герб, прапор, портрет Шевченка,вишитий рушник, калина), картки для роботи за методом «Прес…»

Хід заняття.

 Вступне слово учителя.

Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і лас­кавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас — це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання, яке не відбувається само собою, для цього потрібна праця мускулів, розуму, серця. Тож вітаючи вас,восьмикласників, із початком навчального року, я щиро бажаю, щоб ця праця не була для вас примусовою, хай вона приносить вам радість і хороші результати. У цьому допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати справжньою людиною, особистістю, — ось ваша головна ціль. До неї ви йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе.

Мине ще один рік — і ви станете на порозі юності, найпрекраснішої пори в житті людини. Якими ви вступите у цей чарівний світ, залежить від вас самих, від того, як успішно будете формувати своє "я", вибудовувати храм своєї душі.

Нагадаю те, про що ми не раз говорили у попередніх класах: основним вихо­вателем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілен­ня у життя високих ідеалів.

У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні ж зупи­нимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодні потопта­ний, знехтуваний, багато в ньому зневірились; немало й таких, у кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до Батьківщини, — глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.

Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали лю­бов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут від­крили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша — Україна, велика і прекрасна. Вам розповідала про неї перша вчителька. На уроках ви співали пісні й декламували вірші, знайомились з державною симво­лікою, знаходили на карті її ріки, міста і гори, засвоювали мову, звичаї і традиції, читали оповідання з історії. Читаючи книги про минуле, ви захоплювались героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань. Та чим дорослішаєте ви, тим все більше здатні аналізувати минуле й сучасне.

Чи не виникало у вас запитання, — чому доля нашого народу така трагічна? Прогорнімо сторінки історії — від найдавніших до новітніх часів. Чому не ви­тримала татаро-монгольського іга Руська держава? Вистояла б вона, якби була монолітною, єдиною! Та річ у тому, що вона розпалась на окремі князівства ще до нашестя татаро-монголів. А удільні князі дбали не про єдність і могутність держави Руської, вони воювали між собою за Землі, за владу.

Вже князі на поганих не ходять походами. Каже брат братові: "Се моє і те моє теж."

Розлилось горе по Русі наругою

І печаль нещадна русів мучила,

І князі кували чвари гострі,

А погані дикі в ту злощасну пору

Йшли на Русь і били всіх гуртом і вроздріб,

І данину брали...

(Зі "Слова про похід Ігорів " у перекладі Івана Світличного.)

Русь, ослаблена міжусобицями, упала під навалою хижих ординців.

Проглянемо сторінку з історії доби козацької. Якби всі полки пішли за гетьма­ном Іваном Мазепою, визволив би він Україну від московського поневолення. Проте зрадники допомогли ворогам і перемогли московити. Руїнами, кров'ю й пожежами, палями й шибеницями вибивали дух українства, усе загарбали й на­віть назву нашу — Русь — присвоїли собі.

Для чого ми згадуємо про це сьогодні? Щоб осудити зрадників чи тих, які стояли осторонь, дбаючи про себе в той час, як треба було одностайно стати на захист волі Вітчизни? Ні. Своєю зрадою вони вже зганьблені навіки, і судитиме їх Найвищий Суддя, як і всіх нас, минулих, сучасних і майбутніх. Але історію потрібно знати й не повторювати помилок предків.

Щоб зберегти дім свій — треба бути господарем, щоб мати Україну — треба бути українцями. Не малоросами, не хохлами, а українцями — синами і дочками України.

II. Учні — декламатори.

Україно, Україно,

Нене моя, нене,

Як забуду тебе, рідна, —

Й ти забудь про мене.

Як буде мені дорожче

Що від тебе, нене, —

Прокляни мене, о рідна,

І забудь про мене!

(Уляна Кравченко.)

І яку я не вибрав би путь,

І яка б не пробила година —

Всі дороги до тебе ведуть:

Ти на світі у мене єдина.

Через гори, за ріки, моря

Усміхається вечір погідно,

І встає Кобзарева зоря

Над тобою, моя Україно.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою

Україну, красу її вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Юначе! Хай для неї твій сміх

і сльози, і все до загину...

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!

Дівчино! Як небо її голубе,

Люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею...

 Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею.

Виконується пісня "Синові" на сл. В. Симоненка.

IV. Заключне слово учителя.

У кожного з нас є рідна хата.

Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилось заможно.

Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — не тільки хата й подвір'я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам'ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині?

Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх госпо­дарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоден­ні турботи пам'ятайте про головне — вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.

Приступаємо до навчального року — нового етапу нашої праці. В українців, як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож запо­чаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до Матері Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров'я і радість.

Помолимось за Україну.

(Усі учні встають.)

Учень читає урочисто напам 'ять або з аркуша, усі повторяють подумки:

Боже великий, Боже всесильний!

Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру молитву, прийми благання наших сердець!

Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших! Змилосердися, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і здоровими.

Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими — бать­кам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних збагачували і звеличу­вали свій рід і народ!

Дякуємо тобі за щастя учитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро творити, а злу протистояти.

Молимо тебе, Господи, змилосердись над нашим українським народом! Зітри кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й Сотворителю, і про­славляв тебе в словах і в ділах праведних.

Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу багато­страждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й благоденства!

Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами, відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву!

(Виконується, при можливості, або слухається в записі "Молитва за Україну".)

Боже Великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Всіх нас просвіти,

В чистій любові до Краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі твої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!