«Прийшов Наум - берись за ум».
Клас.                                                                                              Дата:
Мета: 
•    ознайомити учнів із традиціями українського народу, іграми й забавами;
•    розвивати інтерес до народної культури, творчості, уміння та навички самостійно здобувати знання;
•    виховувати любов до рідної країни;
•    сприяти формуванню в школярів національної свідомості, системи моральних цінностей, життєвих та комунікативних компетентностей.
Обладнання: українські рушники,  обладнання для інсценізацій, крупи в мішечках, горщечки з кашею, прислів’я,  аудіо записи для музичного супроводу, музичні інструменти.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
                                            Сократ

Структура заняття
І.Організаційний етап.
ІІ. Мотивація проведення заняття.
Вступне слово вчителя. 
Розминка, домашнє завдання, актуалізація мети та теми заходу.
Хлопці зачитують підготовлені прислів’я та приказки про розум, знання. 
Вчитель: а як ви думаєте, яка тематика свята?
ІІІ. Основна частина.
Вчитель оголошує тему заходу.
«Прийшов Наум - берись за ум.»
Розповідь вчителя. 
У давніші часи навчальний процес починався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим), в день святого пророка Наума. То була найзручніша пора для сільських дітей здобувати освіту, адже прийшов час, коли можна перепочити від нагальних хліборобських клопотів.
За народною уявою, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства, а тому селяни були переконані: якщо на святого пророка розпочати навчальний процес, то дитина краще засвоюватиме науку, а відтак набереться ума-розуму. З цього приводу казали: «Пророк Наум наведе на ум».
Покровителями каліграфії і будь-якої науки вважався також Іван Богослов, безсрібники Кузьма та Дем’ян. В одному з букварів XVII століття мовиться: «Є звичай багатьом (учням) возвеличувати молебні святим безсрібникам Кузьмі та Дем’янові, і святому пророкові Науму, і ангелу своєму».
Як відомо, у XVII столітті в Україні був високий рівень освіти. Численні іноземні мандрівники, проїжджаючи країною, захоплювалися високим освітянським статусом народу. Зокрема, відомий французький інженер (Гійом Левассер де Боплан) у своїх путівних замітках «Опис України» відзначав, що практично в кожному селі були школи, а за рівнем письменності наш народ випереджав найбільш розвинені європейські.
Протягом двох сторіч (XVI—XVII) освітянським розвоєм займалися церковні Братства. Вони організовували на свій кошт народні школи, де здобували освіту селянські діти. 

Згодом, коли Україна потрапила під імперську «опіку» Росії, царизм заборонив викладання та книгодрукування національною мовою. А коли до Петербурга були перекачані наукові кадри, народне освітянство майже зовсім занепало. 

Чітко продуманий і блискуче проведений колонізаційний захід великодержавної політики призвів до того, що у XVIII — початку XIX століття Україна за рівнем освіти займала одне з останніх місць в імперії.

І хоч при окремих церквах існували церковно-приходські школи, навчання велося російською та староцерковною мовами, що вельми гальмувало освітянський прогрес. 

Найосвіченішою особою в селі вважався дяк, який, власне, і здійснював навчання. Це були переважно малоосвічені особи, які суворо дотримувались аскетичних канонів навчального процесу за так званим букво-називним методом (потрібно було завчати літери за схемою: а-аз, б-буки, в-веді, з-зело, м-мислете тощо). 

Таке навчання було вельми тяжким і малозрозумілим для непідготовлених сільських дітей. Крім того, бракувало й спеціальних посібників: навчання здійснювалось за двома книгами — «Часословом» та «Псалтирем».

Згодом навчальний процес трохи спростили, але в основі залишилася схоластична метода букв-значків — заучування безлічі складів механічною дією. 

Опріч того, вчителям дозволялось застосовувати фізичні розправи за неуспішність. Дітей, які в силу своїх розумових даних не могли швидко опановувати ази науки, дяк міг відшмагати різками, скубати за чуба, крутити вуха чи бити ясеновою лінійкою по долонях. Все це відлякувало дітей від школи.
Та попри всі історичні прикрощі українцям вдалося відродити, зберегти свою культуру, традиції і жагу до знань.
Ото ж пропоную дізнатись про народні традиції початку нового навчального року. Для цього нам треба буде зварити каші. В цьому нам допоможуть наші дівчатка.
ІV. Кконкурсна програма.
Учні об’єднуються в три групи:
1. «Народознавці»
2. «Розумниці»
3. «Господині».
Завдання:
«Народознавці»
1.1. Період входження зерна в національну кухню.
1.2.Чи знаємо ми національні страви з круп?
1.3. Рецепти національних страв.
«Розумниці»
2.1. Відповідність зерна крупі.
2.2. Хімічний склад круп.
        2.3 Вплив круп на організм. Корисні та лікувальні властивості круп.
«Господині».
        3.1. Якій первинній обробці піддають крупи?
        3.2. Як правильно зварити кашу? Секрети смачної каші.
3.3. Каша не готова, а води вже немає, що зроблено не правильно?
3.4. Визнач зерно на дотик. (крупа в мішечках, учні мають визначити яка саме в мішечку) 
4. Творче завдання «Приготуй страву».
З запропонованих продуктів потрібно скласти рецепт страви та дати їй назву.
(учні отримують конверти з продуктами)
Ото ж ми переконались, що наші дівчата зварять смачної каші та і хлопці отримали неабиякі знання. 
Можемо розпочинати свято.

Інсценізація свята Наума.
Селянська хата, лава, стіл накритий скатертиною, мати порається біля столу,батько займається своїми справами.
Ведуча:  ( )-інсценізація.
Про самого Наума відомо, що жив він у 7 столітті в Галілеї та написав пророчу книгу. У ній чоловік віщував столиці ассирійського царства, Ніневії, падіння. І справді, невдовзі після виходу книги на місто напали вороги та повністю його знищили. Також він був монахом-просвітителем, який мандрував селами, безкоштовно навчав дітей азбуці.
Прості, як світ, селяни вірили: в цей день наука в школі на ум піде. А тому навіть простуджених учнів запинали хусткою, взували у валянки і вели до школи. . За традицією, треба було ставити в церкві свічку святому Наумові на пошану,а дитині на розум.
Напередодні дня святого пророка Наума батьки відвідували вчителя (дяка) і домовлялися про плату ,зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив.
Увечері…( до новоспеченого учня приходить хрещений батько з букварем. Посеред хати ставлять діжку, застеляють її кожухом, і гість підстригає хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука». Роблячи перший підстриг, він каже – «Батюшка Наум, виведи синка на ум».
Потім сідають за стіл і завчають напам’ять кілька літер. Господиня тим часом готує пшонянку як ознаку доброго навчання, «бо треба чимало каші з'їсти, щоб опанувати наукою».)  Школяр вечеряє пшонянкою.) Перед сном годилося скупатися у ночвах, змити в зіллі голову і підготувати новеньку сорочку.

 Вранці:
Удосвіта на Наума син з батьком йшли до церкви, де панотець мав прочитати над головою Євангеліє. 

Вдома мати подавала на сніданок лише кашу.( Після цього школяр стає навколішки, молиться вголос, а мати благословляє іконою. Потім витягує свячену вербову галузку і віддає чоловікові, який тричі стьобає нею сина, приказуючи:
— Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб тобі, синку, добре наука давалась! Мати дає синові до школи горщик із кашею зі словами: «Хай наука тобі легко дається» Йдуть до школи, і кожний стрічний зупиняється ,бажає: "Рости мудрий, вивчай усі науки, і хай тобі книга буде супутницею в житті ”.) 
Після уроків школярі урочисто сідали і пригощали один одного – звідси пішов вираз «однокашники». З цією традицією пов’язаний і вислів «дати березової каші» – школярів, які провинилися чи не проявляли належного старання до науки, сікли березовими різками. 
Збереглися його заповіді: «Не можна їсти під час навчання, бо заїси вивчене. Якщо кінчив читати, то закрий книжку, бо вивчене забудеться». син із батьком йшли до церкви, де панотець читав над його головою «Євангеліє»
І наостанок -  одна таємницю. Колись серед учнів та студентів існувала цікава традиція. Перед іспитом кожен з них пошепки промовляв:
«Наскільки світла неділя, настільки і голова моя світла. Як любить мене матінка, як любить мене батечко, дідусь та бабуся. Як вони мене завжди леліяли та жаліли, так би і ви, мої вчителі, пожаліли».
Після таких слів жоден іспит не страшний. Спробуємо?
А ще на Наума давали дітям можливість обрати музичний інструмент, в майбутньому це, як правило, був хороший музикант.

Додатки.
 «Народознавці»
1.1. Ми дослідили, що пшениця, ячмінь та просо з'явилися в українській кухні 5 тис. років тому в часи Трипільської культури. З пшениці готували лемішки та лазанки. З ячменю каші та різноманітні добавки до хліба, а з проса куліш, каші та борщі.
 Жито прийшло в нашу культуру 1 тис. років тому. З нього готували хліб, а з круп каші.
 Гречка з'явилася в XI-XII ст. за часів Київської Русі. З гречки готували гречаники, галушки, млинці, вареники та голубці. 
А кукурудза у XV-XVII ст. з Америки, а з кукурудзи готували кулешу та мамалигу.
1.2. Традиційними українськими стравами вважаються банош, мамалига, куліш.  Ба́нуш або ба́нош — страва, приготовлена із кукурудзяного борошна і сметани, заправлена шкварками, грибами та бринзою тощо. Поширена в карпатському регіоні України.
Мамалига. Готують мамалигу (кулешу) особливим способом з води, солі і кукурудзяного борошна в чавунці за допомогою спеціальної палички-мішалки. При готуванні для вживання замість хліба мамалигу роблять густішою, і, як і італійська полента, вона може бути розрізана на шматки. При приготуванні для інших цілей мамалига буває рідшою. Мамалиґа подається до столу зі сметаною і бринзою.  Іноді мамалигу подають подрібнену в тарілці з гарячим молоком . З мамалиги також роблять кукурудзяні коржі, нарізаючи і підсмажуючи її на маслі або на жирі.
Козацький куліш. Козацький куліш — це густа, насичена і дуже смачна юшка, приготовлена з пшона, сала та картоплі. Ці інгредієнти  є основними і в принципі достатніми для приготування цієї страви.  Запорізькі козаки, які придумали куліш варили його, як правило, на багатті. Від цього блюдо ставало ще смачніше і насищалося ароматом диму. Якщо у вас є така можливість, то обов'язково спробуйте приготувати куліш на багатті, де-небудь на дачі або просто на природі.

1.3.
 «Розумниці»
       2.1.Знавці зерна (відповідність крупи зерну):
Ми дослідили, що зернові культури  використовується, як правило, для виробництва крупи.
З ячменю виробляють звичайні ячні крупи.
З вівса виробляють пластівці.
Пшоняні крупи виготовляють з проса.
Із пшениці виготовляють манні і пшеничні крупи.
Гречану крупу виготовляють із зерен гречки.
Кукурудзяна крупа виготовляється із зерен кукурудзи.
Вівсяна крупа виготовляється з вівса.
Перлову кашу виготовляють, знімаючи верхній шар зерен ячменю.
2.2.    Крупи містять дуже багато поживних речовин. Найціннішою складовою частиною зерна є білки. Найбільший вміст в гречаній крупі 12.6 гр., а найменший в рисовій -7 гр.
Жирів найбільше знаходиться в вівсянці 6,1 гр. Найменше в рисовій та манній крупах, лише 1 гр.
Крохмаль — складний вуглевод ( полісахарид ), необхідний для нормального функціонування організму людини. Особливо багато крохмалю міститься в крупах . Наприклад, в рисовій крупі 70,7 гр., а в вівсяній 48,8 гр.
Клітковина - це сплетіння рослинних харчових волокон, вона дуже важлива для нашого організму. Зокрема, корисна для шлунково-кишкового тракту. У цільних необроблених злаках і крупах міститься клітковина. Включайте в свій щоденний раціон каші з цілісної вівсяної крупи (вміст 2,8гр). А от в манці лише 0,2 гр.
Мінеральні речовини не мають енергетичної цінності, але необхідні для життєдіяльності організму. 
Кальцій – основна складова частина кісткової тканини. Ячна крупа містить 80мг.
Магній грає важливу роль в нормалізації стану нервової системи, найбільше містить гречка - 200мг.
Фосфор регулює функції центральної нервової системи, енергетичне забезпечення процесів життєдіяльності організму. Вівсянка містить 349мг.
 Калій посилює сечовиділення,найкорисніша гречка, яка містить 380мг.
Натрій бере участь в процесах внутрішньоклітинного та міжклітинного обміну. Найбільший вміст в вівсяній крупі 35мг.
Залізо  є важливим кровотворним елементом. Великий вміст в гречці 6.7мг.
Найцінніша з усіх круп, адже містить найбільше вітамінів групи B, зокрема В2, а також РР, С, Е, амінокислоти, рекордну кількість мінералів (магній, калій, фосфор, залізо), рослинний білок.  Бідні на вітаміни кукурудзяна, манна та рисова крупи.
З огляду на, що в наш час правильному харчуванню приділяється велика увага, калорійність круп хвилює багатьох. Згідно таблиці калорійності круп, найбільше калорій в пшоні 348ккал, а найменше в вівсянці 303ккал.. Але в цілому помітно, що більшість круп володіє близькою за значенням калорійністю, і назвати її низькою можна.
Низька калорійність гречаної крупи дозволяє вживати її при спеціальній гречаної дієті і при цьому істотно худнути. А ось для дітей і дорослих незамінною стане невисока калорійність манної крупи, бо з неї готують манку на воді, яка не містить зайвих калорій і зміцнює імунітет.
Отже, з почутої інформації робимо висновок, що крупи мають значний вплив на організм людини. А який саме вам розкаже Ліза.
      2.3.(Лізине)
«Господині».
3.1 Перед  приготуванням каш, крупи піддають первинній обробці, а саме:
 пшоно обдають кип‘ятком щоб позбутися гіркоти;
гречану крупу перебирають та обжарюють,щоб додати приємного смаку та запаху;
рис – промивають у проточній воді, бажано, тричі, щоб каша була розсипчаста;
перловку – перебирають та заливають холодною водою на деякий час, щоб швидше зварилась.
     3.2. Щоб каша вийшла смачна, під час приготування слід дотримуватись певних правил:
правильно провести первинну обробку;
засипати крупу в киплячу підсолену воду;
дотримуватись співвідношення крупа х вода  у відповідності до виду каші:
розсипчаста – 1х3;
в’язка – 1х5;
рідка – 1х7 і більше (хоч слід зважати на вид крупи і дотримуватись рецептури);
варити кашу найкраще в товстостінній жаростійкій  посудині на малому вогні, а ще краще в духовій шафі.
     3.3. Якщо каша не готова, а води вже немає – не витримано співвідношення крупа – вода, потрібно додати кип’ятку, розмішати і довести до готовності; 
    3.4. В торбинках розсипані різні крупи, дівчата мають на дотик визначити, яка саме знаходиться в обраній.
Прислів’я та приказки про свято Наума:
 «Вчися, сину, азбуки – прийде хліб сам в руки»;
 «Не збирай синові худоби, а збирай йому розум»;
 «Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі»;
 «Я не знаю ні «аз», ні «буки» – прийде Наум і змусить до науки».
"Наум наставляє на ум ”, 
"Батечко Наум, виведи синка на ум ”, 
"Прийшов Наум, пора братись за ум ”.