Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і цей процес починається саме зі шкільної парти. Час змінює стандарти, стереотипи, потреби і сьогодні школа теж потребує реформування. А це довгий, клопітливий процес. Людина тим і відрізняється від комахи та бджоли, що будує не за існуючими, природніми інстинктами, а за народженими творчістю проектами у баченні прекрасного та гармонійного.

Питання розвитку технічно-творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання відкриває нові перспективи для вивчення різноманітних аспектів діяльності вчителя трудового навчання. Залежність розвитку цих вмінь і навичок учнів від педагогічної майстерності вчителя спрямовувала зусилля психологів та педагогів на дослідження згаданої проблеми. Вивчаючи творчий рівень роботи педагога, перш за все потрібно звернути увагу на відповідність між рівнями креативної діяльності вчителя та можливостей учнів. Так, наприклад, аналізуючи творчу діяльність вчителя при підготовці до занять, у першу чергу необхідно звернути увагу на такі фактори:

- новизну та оригінальність планування занять;

- використання можливостей навчального матеріалу для розвитку учнів;

- урахування рівня розвитку учнів при виборі та розробці змісту, форм, методів засобів навчання;

- використання при підготовці до занять досягнень психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду;

- пошук шляхів для створення творчої атмосфери на заняттях;

- роботу з  прогнозування  результатів заняття;

- врахування своїх індивідуальних особливостей при плануванні навчально-виховного процесу.

Творчий аспект діяльності вчителя трудового навчання щодо реалізації запланованого на заняттях розвитку учнів можна вивчати за такими напрямками:

1) реалізація мети заняття з розвитку потенційних можливостей учнів;

2) повнота використання змісту навчального матеріалу для розвитку партнерів;

3) використання різних форм організації творчої навчальної діяльності учнів;

4) створення атмосфери співтворчості, співробітництва;

5) урахування індивідуальних особливостей розвитку учнів;

6) новизна, оригінальність у проведенні заняття;

7) гнучкість при виконанні запланованого;

8) результативність.

Віддаючи належне значенню методів та засобів навчання, слід відзначити, що компетенція вчителя є більш важливим фактором, ніж ті матеріали та спеціальні методи навчання, які він використовує. Саме педагог створює атмосферу, яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі; заохочувати або подавляти його інтереси; розвивати або ігнорувати його здібності; розвивати або гальмувати його творчі можливості.

Оцінити ступінь компетентності вчителя трудового навчання можна за такими параметрами:

- визначення раніше непомічених або невикористаних можливостей учнів;

- уміння стримуватися від втручання в процес їх творчої діяльності;

- надання вихованцю вільного вибору галузі застосування своїх сил і методів досягнення мети;

- індивідуальне застосування навчальної програми в залежності від особливостей розвитку учня;

- створення умов для конкретного втілення творчого замислу;

- надання можливостей вносити вклад у загальну роботу класу;

- заохочення роботи над проблемами, які запропоновані самими учнями;

- створення творчої атмосфери, керівництво діяльністю дітей без тиску на них;

- схвалення результатів діяльності учнів, схвалення потягу працювати в різних галузях;

- підкреслення позитивного значення індивідуальних розбіжностей;

- повага до потенційних можливостей невстигаючих;

- надання допомоги учням, думка яких відмінна від думки інших, і які внаслідок цього мають ускладнення в спілкуванні з однокласниками;

- створення ситуацій для спілкування сильних і слабких учнів;

- заохочення до спільної діяльності;

- використання індивідуальних конкретних інтересів учнів;

- терпеливе ставлення (хоча б тимчасово) до можливого безладдя на занятті;

- здатність переконувати учнів, що вихователь є їх однодумцем.

Творча особистість відрізняється оригінальністю складу розуму, здатністю постійно ламати звичні рамки нагромадженого досвіду, виявляти проблеми там, де інші їх не бачать, приймати свої, не від кого не залежні, самостійні рішення.

У сучасній школі, де роль наставника не повинна зводитись до репродуктивної передачі знань, педагогічна творчість, без сумніву, відіграє особливу роль. Необхідно передусім з’ясувати, що таке педагогічна творчість. У процесі навчання повинні переважати не знання, як готовий продукт, а сам процес їх одержання.

У такій ситуації педагог демонструє все краще, що у нього є, своє відношення до справи, яка його цікавить і якою він хоче зацікавити інших. Він використовує, насамперед, професійну функцію – створює позитивний емоційний фон для творчого діалогу як форми взаємодії учень – вчитель. Тому творчий педагогічний процес повністю виключає монотонність, нудьгу, пасивність. Взаємодія учень – вчитель забезпечується здатністю педагога викликати інтерес, свободу думки, інтелектуальну напругу, добровільний пошук істини самими дітьми.

Для досягнення такої мети вчителю трудового навчання потрібна демократична позиція, досвід організації колективного творчого мислення, висока комунікативна культура, бездоганна техніка стимулювання творчого потенціалу кожної дитини: від співтворчості через самовизначення в колективному творчому пошуку до самостійної постановки цілей та їх досягнення в умовах вільного вибору засобів.

Отже, природа творчого трудового педагогічного процесу передбачає пробудження творчої активності і самостійності дітей, створення враження «незакінченості» думки, наявність «авторської позиції» по відношенню до організації співтворчості і постановки творчої цілі. Існує правило: співтворчість і співдружність учнів та педагога наступає тоді, коли останні одержать право вільного вибору. У цьому процесі якраз і проявляється творча індивідуальність вчителя як компонент професійної творчості. Вчені-педагоги Д. О. Тхоржевський, В. Г. Гетта пропонують ці явища розглядати як «продуктивно-перетворюючу діяльність педагогів зі створення якісно інших систем навчання і виховання на основі власних, принципово нових ідей, підходів і технологій».

Велику роль педагогічної творчості вчителя відзначала у своїх працях С. О. Сисоєва. На її думку це особистістно орієнтована взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу (вчитель і учень), зумовлена специфікою психолого-педагогічних взаємодій між ними, спрямована на формування творчої особистості учня і підвищення рівня творчої педагогічної діяльності вчителя.

Виходячи з такого визначення педагогічної творчості, можна сформулювати професійний портрет творчого педагога. Такі вчителі відрізняються свідомістю, формами мислення, спілкування і діяльністю. Вони не вірять жодній догмі, іноді свідомо обмежують ступінь свого сумніву. Головне їхнє задоволення – не позбавляти себе можливості пофантазувати про більш вдосконалений варіант педагогічної діяльності.

На відмінну від більшості своїх колег, педагог-творець – яскраво виражений ерудит, який бачить завтрашній день як наяву, він діє не лише сьогодні, але і в майбутньому. Варіанти його творчої діяльності схожі на рушійну силу чи фундамент, на якому наступні педагоги вдосконалюватимуть свою професійну майстерність. Специфічна функція творчого вчителя полягає в його здатності побачити дитину не такою, якою вона є, а якою може стати за інших, більш сприятливих для її розвитку умов; виявити найактуальніші проблеми там, де інші їх не бачать.

Творчі педагоги у подібній ситуації висловлюють свою точку зору на педагогічні явища, і по-своєму, не оглядаючись на авторитети, приймають свої, ні від кого не залежні самостійні рішення. Вони випереджають колег у здатності прогнозувати, передбачати правильні педагогічні рішення та їх наслідки, в умінні запропонувати інші шляхи оптимального розвитку дітей. Творчий педагог – це невтомний і незалежний педагогічний «винахідник» з творчою волею і нестримним імпульсом уяви в професійній діяльності. Продуктивність роботи творчого педагога вища й ефективніша, незважаючи на те, що багато часу витрачається на обміркування і складання нових професійних підходів.

Професійна діяльність творчого педагога не підпорядковується своїм, строго індивідуальним закономірностям. І все ж спробуємо визначити найбільш повторювані їхні прикмети і характеристики:

- особистісно-усвідомлена свобода організації педагогічної діяльності не за наказом, а за величезним внутрішнім бажанням і мотивом;

- уміння брати на себе відповідальність у виявленні і вирішенні важких і, здавалося би, безвихідних у даний момент педагогічних проблем;

- здатність відійти від «вчорашнього», заглянути в майбутнє, «вирахувати» нові творчі повороти і педагогічні знахідки;

- природне осмислення значення ризику в педагогічній праці.

Творчі педагоги першими беруться за освоєння педагогічних проблем, вирішення яких немає. Вони розглядають ці проблеми з позиції «дивлячись вперед». Бажання знайти свій метод, який забезпечував би найоптимальніше вирішення проблеми, проявляється з такою наполегливістю і з такою силою, що вони здатні змінити увесь раніше складений стиль життєдіяльності.

Під час самого творчого педагогічного процесу закономірно проявляється певна періодичність. Але головне полягає в тому, що креативні педагоги менш винахідливі в руйнуванні, і найсильніші в пошуку шляхів перетворення педагогічного процесу. Тільки творчий вчитель забезпечить на заняттях відповідне середовище, розглядаючи педагогічний процес не з ближньої, а з дальньої перспективи, точно визначить для себе пріоритетні цілі, розумні ідеали і престижні справи. На першому місці у них стоять діти, поліпшення якості їх навчання і виховання. Для цього творчому педагогу необхідно нагромаджувати і розширювати обсяг таких педагогічних знань, момент практичного застосування яких ще не настав.

Отже, психологічна готовність до педагогічної творчості обумовлена:

- високою професійною компетентністю, самостійністю суджень, оперативністю і сміливістю прийняття рішень;

- безкомпромісністю у боротьбі з негативними явищами, у захисті інтересів дітей;

- наявністю авторської методики, досвіду створення захоплюючої атмосфери дитячої творчості, стану розкріпачення і оригінальності думки, духовної енергії;

- легкістю асоціювання і безбоязною «грою ідеями», умінням ввести дітей у стан інтелектуального напруження;

- вимогливістю, незадоволенням приблизними і поверхневими знаннями, прагненням у всьому дійти до самої суті;

- прагненням максимально наблизитися до ідеально-кінцевого результату;

- володінням головною рисою творчої особистості – сміливістю розуму і свіжістю погляду, які необхідні, щоб взяти під сумнів загальновизнані знання в педагогіці, щоб зруйнувати їх заради створення кращої якості і швидкості темпів розвитку дитини, щоб довіряти своїй інтуїції, коли ще немає точних логічних доказів, протиставити свою ідею думці більшості і, якщо необхідно, вступати в конфлікт з ними (при цьому педагог не намагається все робити тільки по новому, за принципом: аби лише ні на кого не було схожим, навпаки, спирається на наукову літературу, прогресивний досвід і здоровий глузд);

- здатністю швидко пов’язувати нові знання з набутим багажем; позбуватися тиску попереднього знання і упереджень, наявністю внутрішньої духовної потреби у перебудові, яка не залежить від матеріальних благ;

- умінням прогнозувати нові педагогічні ідеї, оригінальні моделі педагогічного процесу, які не є копіями інших педагогів;

- умінням цінувати хороші питання і не противитися нововведенням, не шкодувати зусиль і додаткових затрат часу на переучування, пристосування до нової ситуації, здатністю побачити в собі щось істотне, на чому слід фіксувати увагу з метою професійного вдосконалення і стимулювання вільнодумства у педагогіці.

Творчий педагог не прагне до переваги над іншими. У нього є більш гідна мета: доля дитини, поліпшення якості отриманих знань, умінь та навичок. Тільки тому він постійно залишається самим собою, найкраще використовує те, що дала йому природа, і прагне, зважаючи на свою індивідуальну неповторність, легко сприймати те, що потрібно для реалізації гідної мети. У цьому він вбачає істинну цінність власної педагогічної діяльності. Бо творчість не лише акт свободи, а й відповідальності.

Творчість вчителя – це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, гуманного мислення, оригінального проведення педагогічних заходів, їх постійне вдосконалення тощо. З творчих педагогів виростають дійсно великі постаті – справжні майстри своєї справи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Х.: Скорпіон, –2000. – 120 с.

2. Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. – К.: Педагогічна думка. 1998. – 160 с.

3. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 2. – С. 8-10.

4. Загальноосвітня підготовка учнів у процесі трудового навчання / Д.О. Тхоржевський, В.О. Дідух, В.К. Сидоренко та ін.: За ред. Д.О. Тхоржевського. – К., 1998. – 184 с.

5. Загвягинський В. И. Педагогическое творчество учителя. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.

6. Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів школи у процесі трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип.1. С. 5-8.

7. Карнеги Дейл. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей: Пер.с англ./общ.ред. и предисл. В.П.Зинченко. – М.: Прогресс, 1989. – 720 с.

8. Коваленко Є.І., Пінчук І.М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Русової / За ред. Є.І.Коваленко-Ніжин: НДПІ, 1998. – 214 с.

9. Колесников И.А. О феномене педагогического мастерства // Интегрированные основы педагогического мастерства. – СП., 1996. – С. 7-9.

10. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997. – 149 с.

11. Липова Л. Основні концепції диференціації змісту освіти у 12- річній школі // Рідна школа. – 2004. – № 5. – С. 5-8.

12. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе. – М.: Просвещение, 1977. – 240 с.

13. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. – Киев: Рад. школа, 1983. – 101 с.

14. Морев О. Формування загальнотрудових умінь у різних дидактичних системах трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – № 5. – С. 51-53.

15. Приходченко К.І. Витоки творчості. Розробки уроків та позакласних заходів з розвитку творчих здібностей учнів: Посібник. – Д.: Сталкер, 1998. –416 с.

16. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навч. посібник. – К.: ІСДОУ, 1994. – 112 с.

17. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість / АПН України, інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К., 1998. – 151 с.

18. Сисоєва С. О. Психолого-педагогічні умови розвитку творчих можливостей учнів // Педагогіка і психологія проф. освіти. – 1998. – № 5. – С. 166-177.

19. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5т.-К.: Радянська школа,1976. –Т.1. – 654 с.; Т.2. – 670 с.; Т.3.; 670 с.; Т.4. – 638 с.

20. Тхоржевський Д. Концепція “Трудове навчання” у 12 – річній загальньоосвітній школі. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. – Вип. 2. С. 3-5.

21. Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда. –К.: Рад.школа,1980. – 150 с.

22. Федяєва В.Л. Проблема творчості в історії української педагогіки // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – Херсон: Айлант, 2000. – Випуск 12. – С.19-21.

23. Якубовський Т. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. – № 3. – С. 11-12.