Тема: «Розвиток творчих здібностей учнів з метою формування життєвих компетентностей.» 

Мета :

1. Створювати умови для формування творчої особистості з метою подальшої успішної самореалізації.
2. Сприяти формуванню таких якостей та компетентностей:

• нахилів до певного виду діяльності;
• здібностей до швидкого навчання;
• розумової активності, кмітливості й винахідливості;
• прагнення добувати знання, необхідні для виконання конкретної практичної роботи;
• самостійності при виборі й розв`язанні задач;
• працелюбності, здатності бачити загальне, головне в різному й різне в подібних явищах;
• потреби у постійному підвищенні кваліфікації;
• вміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію;
• розвинене уявлення, фантазію;
• здатність до подолання інерції мислення;
• вміння переносити знання, досвід у нові ситуації;
• вміння встановлювати причинно-наслідкові зв`язки, скриті взаємодії.

Завдання :

• навчити створювати нові образи, перебудовувати, комбінувати, синтезувати й аналізувати;
• сприяти розвитку особистості, а не тільки придбанню знань, умінь та навичок;
• підготовка людини, здатної працювати творчо, мислити, проникати в суть ідеї і втілювати її в життя;
• прилучення дітей до продуктивної творчої праці;
• допомогти дітям знайти свій творчий стиль.

«Ми навчаємо не для школи, а для життя.»

Сенека молодший.

Хто може відповісти на запитання: що головніше для учнів - глибокі і міцні знання, розвиток інтелектуальних і творчих сил, чи формування здатності до саморозвитку? Які якості необхідніші сучасному випускнику? Не раз замислюючись на тому, дійшла до висновку, що школа повинна допомогти кожній дитині стати щасливою людиною: знайти своє місце в житті, придбати вірних друзів, побудувати родину, самореалізуватися в обраній професії. Здатність людини до реалізації соціально значущої діяльності є базовою для його особистісного розвитку. Розуміння цього сформувалося в культурі ще сотні років тому. "Головна мета вихователя, - вважав А. Дистервег, - повинна полягати в розвитку самодіяльності, завдяки якій людина може згодом стати розпорядником своєї долі, продовжувачем освіти свого життя...".

Традиційно мета шкільної освіти визначалася набором знань, умінь і навичок, якими має оволодіти учень. Сьогодні соціуму необхідні учні та випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. А це більшою мірою залежить не від отриманих знань, умінь і навичок, а від якостей, для позначення яких використовуються поняття компетенція і компетентність, які найбільше відповідають сучасному розумінню мети освіти.

         Отже, основні завдання освіти сьогодні - не просто озброїти випускника фіксованим набором знань, а сформувати у нього вміння і бажання вчитися все життя. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та шкільної практики особливого звучання набуває проблема обґрунтування сутності компетентнісного підходу в освіті. Значення цієї проблеми зумовлене тими докорінними змінами, що сталися в системі загальної освіти, де взято курс на гуманізацію і демократизацію, на формування особистості як найвищої цінності суспільства, на її соціалізацію. За таких умов принципово важливим є питання позиції та місця кожного школяра у цілісному педагогічному процесі. А це потребує вдосконалення не тільки змісту, а й форм та методів навчання учнів, впровадження інноваційних та інтерактивних технологій, що в загальному забезпечує оптимальний рівень сформованості ключових компетенцій, серед яких дослідники називають навчальні, мотиваційні, соціальні тощо.

Вирішити вище названі питання неможливо без розвитку творчих здібностей дитини. Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта. Житло, громадські будівлі, транспорт та інші людські цінності - результат творчої праці людей. Тільки у праці розкриваються здібності, збагачуються знання, закріплюються уміння і навички, проявляється творчість. До праці треба готувати себе ще з перших років навчання в школі. Необхідно виховувати в собі працелюбність і старанність, акуратність і бережливість, відповідальність за доручену справу, любов і повагу до людей праці.

В умовах мінливого сьогодення перед школою постає складне завдання, яке полягає у «…створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти» (Державні стандарти розвитку освіти). Це складне завдання для учителя, адже вимоги сучасного життя змінюються швидше, ніж дитина встигає закінчити школу.

Отже, потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство:

• здібність навчатися усе життя;
• комунікативність;
• творчість та креативність;
• самовдосконалення;
• здатність робити вибір та нести за нього відповідальність;
• високий рівень самостійності особистості.

Тому актуальною стає проблема: «Розвиток творчих здібностей учнів з метою формування життєвих компетентностей», над якою працюю протягом останніх п’яти років.

Науково-теоретична база

Здатність до творчого осмислення та творчого використання на практиці здобутих компетенцій необхідна людині впродовж усієї трудової діяльності. Її формування відбувається в шкільні роки і велику роль у цьому відіграють заняття трудового навчання.

Напрями розвитку трудового навчання визначаються сучасною концептуальною моделлю освіти в цілому. В змісті навчання ця модель передбачає зміщення комплексного акценту із засвоєнням певного обсягу знань, умінь і навичок на формування компетентностей, які повинні виступати кінцевим результатом навчання.

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти  компетентність визначається як «загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню», поділяється на такі основні групи: соціальні, полікультурні, комунікативні,  інформаційні, саморозвитку та самоосвіти,  продуктивної  творчої діяльності.

         Компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності.

         Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання.

Для формування життєвих компетентностей учнів практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності.

Перевагу надаю особистісно зорієнтованому навчанню, основи якого висвітлені у дидактичних працях Якиманської І.С., методичних посібниках Гузика Г.П., А.Фасолі. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості. Впроваджую проблемне навчання. Серед інноваційних технологій застосовую інтерактивні , які пропагуються Пєхотою О.М., Пироженко Л.В., Пометун О.І.. Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовую інформаційно-комунікаційні технології. Ефективно впроваджую проектне навчання. Застосовую складові технології креативного розвитку, основи якої обґрунтовані Сологубом А.І..

Обґрунтування досвіду

«Компетентнісний підхід» - це спрямованість процесу навчання  на формування та розвиток  ключових (базових) та предметних компетентностей особистості. А тому окреслимо завдання, які має вирішити сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентністного підходу в навчанні. Це зокрема:

• підвищення рівня мотивації учнів;
• використання  суб’єктивного досвіду, набутого учнями;
• ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;
• формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;
• здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;
• підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;
• створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;
• наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю  за процесом навчання;
• формування моральних цінностей особистості;
• розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;
• створення ситуації успіху.

      Загальні компетентності повинні сформуватися в процесі навчання та містити знання, навички, досвід співвідносин, досвід діяльності. Всі компетентності взаємозалежні і пов’язані між собою, тому формувати їх ізольовано одну від одної на різних етапах уроку не можливо. Компетентнісно орієнтоване навчання передбачає виконання учнями та учителем на уроках відповідних дій. Сучасні освітні технології та інтерактивні методи навчання, які формують ключові компетентності, надають навчанню природний характер, сприяють створенню в школі для дитини  комфортного місця для  активного громадського життя, а навчальна діяльність  стає засобом реалізації потенціалу учня та розвитку особистих здібностей від рівня освітнього стандарту до творчості.

      Ось чому доцільно обрати основні стратегічні напрямки діяльності.

      Керуючись досвідом науковців, використовуючи елементи   передового досвіду роботи учителів міста, особиста практика  дає підстави для висновку, що оптимальним для впровадження компетентнісного підходу в трудовому навчанні є сполучення таких взаємодоповнюючих та охоплюючих широкий спектр бажаних змін, елементів технологій:

• новітні інформаційні технології;
• технологія формування творчої особистості;
• проектна технологія.

Шляхи реалізації досвіду

         В процесі своєї роботи,  реалізуючи науково-методичну проблему, сприяю розвитку творчих здібностей учнів з метою формування життєвих компетенцій як сукупності взаємопов’язаних якостей особистості, необхідних для продуктивної дії в їх практичній роботі, тобто формую творчу компетентність, через:

• мотивацію навчальної діяльності з домінуванням мотивів її удосконалення;
• розвиток пізнавальної самостійності;
• формування й розвиток творчих здібностей;
• засвоєння узагальнених і раціональних способів діяльності;
• формування досвіду самоосвіти;
• використання на практиці здобутих компетенцій;
• створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
• задоволення запитів та потреб школяра;
• засвоєння продуктивних знань, умінь і навичок;
• розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
• створення простору для фантазії, уяви;
• стимулювання пізнавального інтересу, потреби учнів у творчості.

         За час своєї педагогічної діяльності  виробила алгоритм розвитку творчої діяльності школярів, зважаючи на таку послідовність:

а) базові знання учнів;

б) особистісна орієнтація щодо доцільності отриманих знань;

в) виготовлення власного творчого продукту.

Відомо, що виховати творчу особистість може лише творча   особистість – учитель, який не тільки ґрунтовно володіє знаннями, а й творчо використовує їх, імпровізує, експериментує, створює власні способи розв'язання практичних задач.

         У процесі навчально-виховної діяльності використовую інтерактивні методи та прийоми. Вони є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, формують уміння колегіально вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. 

Застосовуючи  елементи інтерактивних технологій,  дотримуюсь  певних вимог до структури уроку, а саме:  мотивації;  оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;  надання необхідної інформації;  інтерактивна вправа – центральна частина заняття; підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Уроки трудового навчання мають захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям, підвищувати інтерес до занять.

 На етапі активізації опорних знань та мотивації навчальної діяльності використовую такі прийоми як «Ланцюжок»,  «Продовж речення», «Так – ні», «Збери намисто». Наприклад, форму роботи – «Збери намисто» застосовую   при вивченні теми «Вишивка як вид декоративно-ужиткового мистецтва» у 6 класі. Учні отримують картки, в яких міститься текст із пропущеними назвами деяких ручних швів, які потрібно вписати в пропущені місця. Це завдання індивідуального характеру, під час якого учень виконує той обсяг, який може виконати, і працює у зручному для себе темпі. Таким чином, створюється оптимальна психолого-педагогічна ситуа­ція для реалізації навчальної мети.

Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. З цією метою  використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процес їх отримання, підкреслюю парадоксальність явищ та подій. Це є коротка розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «сенкан»), уявна прогулянка тощо.

Забезпечити використання інтерактивної методики можливо в умовах групової і парної форм організації навчально – трудової діяльності.   Досить часто на своїх уроках   впроваджую роботу в малих групах та парах. Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва міжособистісного спілкування. 

Наприклад, під час вивчення теми «Оздоблення виробів. Кольорова гама різних видів гладі» у 9 класі,  пропоную  виконати таке завдання: із набору різнокольорових ниток вибрати ті, які підходять до вишивки. В кінці завдання разом із учнями робимо висновок, про розподіл кольорів на теплі і холодні.

Вивчаючи тему «Конструкційні матеріали та їх вибір» у 7 класі, застосовую прийом «Ажурна пилка», в ході якого кожна група дівчат отримує індивідуальне завдання - опрацювати теоретичний матеріал про волокна тваринного походження (шовк і шерсть). Потім група ознайомлює інших тільки з тим аспектом проблеми, який вони вивчали. Використання таких прийомів заохочує учнів до активності, розвиває розумову та практичну сфери, формує творчі компетентності.

Підвищити активність учнів у самостійному отриманні знань, придбанні навичок здійснення практичної діяльності можна шляхом впровадження проектної технології, яка основана на використанні проблемних, дослідницьких методів. Учні розробляють дослідницькі, інформаційні, практико – орієнтовані проекти різної тематики. Спираючись на головні принципи у реалізації даної технології: самостійність, діяльність, результативність проектна технологія дозволяє успішно формувати ключові компетентності особистості, у подальшому житті: комунікативні, інформаційні, соціальні, компетентності пов’язані з життям в багатокультурному суспільстві,  з навичками вчитися все життя, а головне спрямована на реалізацію творчого потенціалу  учнів.

Так, під час виконання творчого проекту дівчата здійснюють економічний розрахунок фінансових затрат на виготовлення виробу, затрат часу, планують можливість масового підприємства, продажну ціну тощо. Навчальні проекти містять у собі проблему, яка потребує вирішення та формулюють одне чи кілька завдань. Наприклад, під час вивчення теми «Технологія обробки текстильних матеріалів. Технологія обробки спідниці» (8 клас) дівчатам треба дібрати модель, яка відповідає вимогам сучасної людини  та не потребує використання дорогих тканин, запропонувати послідовність пошиття виробу, можливі варіанти виготовлення спідниці, спланувати організаційно-технічні заходи, що забезпечать високу ефективність праці, а також підвищать її продуктивність, знизять собівартість, покращать якість продукції.

Використовуючи проектний метод навчання, діти засвоюють усю технологію розв'язання завдань – від постановки питання до результату.

Проектна діяльність залучає кожного учня до активного пізнавального процесу та дає змогу враховувати під час навчання національні, регіональні умови. Наприклад, зміст програми з трудового навчання, спрямований на виявлення та розвиток здібностей дітей із різних видів декоративно – ужиткового мистецтва: традиційної вишивки, в'язання, виготовлення сувенірів тощо.

Процес навчання доцільно будувати таким чином, щоб учні могли порівнювати та узагальнювати матеріал, який вивчається, пов'язати його з вивченим, вичленити зі всієї суми теоретичних зв'язків та використовувати ті дані, які необхідні для виготовлення вибору.

На заняттях із предмета важливо звертати увагу учнів не лише на шляхи творчого отримання практичних завдань, а й допомогти їм знаходити ці шляхи самостійно.

Вважаю, що сучасний урок трудового навчання не може бути втиснений у традиційну класно-урочну систему. Тому  намагаюся  робити свої уроки «живою» формою набуття знань, перевтілюючи їх у гру, диспут, екскурсію, творчу лабораторію тощо. Тому, реалізувати методичну проблему на практиці,  допомагає впровадження  нестандартних форм проведення уроків, які за типом найчастіше є уроками узагальнення і систематизації знань:

-урок-усний журнал «Таланти твої, Україно!», «Від ремесла до творчості»;

-урок-подорож у країну майстрів (зустрічі з народними майстрами);

-урок-презентація ( представлення власноруч виготовлених виробів);

- урок-конкурс (зробити кращий зразок).

Проведенню таких уроків передує велика дослідницька, пошукова і творча робота учнів, що підвищує їхню пізнавальну активність і самостійність, допомагає самореалізуватися.

Так, перед виконанням практичної роботи «Приготування бутербродів. Сервірування бутербродного столу» у 5 класі оголошується конкурс на «Найсмачніший бутерброд». Кожна команда має завдання придумати назву своїй страві та представити її.

Викладаючи предмет  використовую унікальну можливість розкрити і показати учням взаємозв’язок між виробництвом, технікою і мистецтвом. Адже сприйняття й розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи, людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних i розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля. Тому на уроках часто використовую репродукції картин, ілюстрації, музичні твори, фотографії  костюмів різних епох, цікаві композиційні рішення у вишитих виробах, елементи і прийоми сервірування столу. Так, наприклад, ознайомлюючи восьмикласників із темою «Художнє конструювання виробів», демонструю їм ілюстрації фасонів спідниць  різних історичних  періодів. Цікавим для учнів є ознайомлення із українським національним поясним убранням для жінок – запаскою, плахтою, обгорткою, паньовою та особливостями їхнього крою й оздоблення.    

Одна із  форм роботи, яку  використовую під час вивчення таких тем, як, «Проектування виробів», «Технологія виготовлення вишитих виробів», – є «віртуальні екскурсії». Як правило, такі уроки  містять фотографії, ілюстрації, таблиці і схеми, супроводжуються виконанням музичних творів. Використання цієї форми роботи дає  можливість виховувати в учнів естетичні смаки і формувати творчу компетентність.

     Робота на уроках знаходить своє продовження в позаурочний час. Саме позакласна робота дає можливість залучати дітей до поглибленого вивчення і викликає зацікавленість предметом. Учні є активними учасниками гуртка декоративно-ужиткового мистецтва «Чарівна голочка», їхні роботи були представлені і визнані як кращі на міській, обласній, республіканській виставці - конкурсі декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край».

Отже,  формування творчих компетентностей дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлювання та застосування на практиці різноманітних ідей, можливість здійснювати «свій вибір», знайти себе у світі та відкрити світ у собі. Вважаю, що робота з розвитку творчих здібносте сприяє формуванню життєвих компетентностей і має бути систематичною, здійснюватися на кожному уроці. Таким чином , головною метою уроків є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду, тобто формування  і розвиток його життєвих компетентностей.

«Я торкаюся до майбутнього. Я вчу.» Так висловилась про значення праці вчителя американський астронавт, вчитель Кріста Маколіфф. Погоджуючись з цією думкою, вірю, що воно обов’язково буде гарним.

Кінцевий результат

Сформована творча особистість, що:

• з бажанням береться до роботи,  з вірою і очікуванням  чогось нового, красивого;
• здатна до вдосконалення своїх практичних навичок у виконанні тих чи інших технологічних операцій;
• вміє знаходити рішення в нестандартних ситуаціях.
• спрямована на відкриття нового;
• здатна глибоко усвідомлювати свій досвід;
• здатна до продуктивної творчої діяльності.